Тема страхів у дітей різного віку зараз загострена. Стрес спровокував те, що дитина могла вже давно пройти у своїй «віковій нормі». Нижче — прості дії, які можуть використовувати дорослі.
- Запропонуйте дитині уявити, що навколо неї сфера, що світиться. Долонями (пантомімою) навколо себе вибудовуйте кордони. Все, що лякає – залишається за цією кулею. Вона складається і з власної сили та любові.
- Скажіть, аби дитина міцно стиснула вашу руку. А тоді проговоріть їй вголос: «У тобі стільки сили, яка допоможе впоратися із будь-яким страхом».
- Поверніть дитину у відчуття «теперішнього» — попросіть торкнутись кількох різних по фактурі та температурі об’єктів, знайдіть 2-3 об’єкти зеленого кольору (зелений сприймається як спокійний, безпечний), випийте води, вимовляйте «брррррррр», зробіть якусь смішну пику.
- Спробуйте відштовхнути страшний образ руками – відкиньте його від себе зі звуком.
- Розітріть долоні, покладіть на нирки, розітріть долоні, покладіть на ребра, потім розтертими долонями простукайте своє тіло, ніби вибиваєте килимок.
- Навчіть дитину, що у неї є «чарівна кнопка», що допомагає впоратись зі страхом — знаходиться між мізинцем та безіменним пальцем.
- Запропонуйте уявити, що те, що лякає, ми зменшуємо до такого розміру, що можна стиснути в кулак, сховати в сірниковій коробці.
- Крикніть голосно: «Страх — йди. Я тебе не боюсь!»
- Додайте до образу, що лякає, якусь смішну деталь (наприклад, до образу злої людини – бантик чи величезні вуха слона, чи курячі лапки)
- Якщо дитину злякав образ, який він бачив у мультфільмі чи кіно, то цю картинку страшної події слід відправити назад у мультфільм. Плескайте в долоні, ніби «запечатуючи» цей образ знову у мультфільмі. Можна запропонувати – в уяві стерти цей образ гумкою.
- Якщо дитину налякав страшний сон – після пробудження, як режисери змінюйте сюжет.
- Якщо дитину злякав звук, помасажуйте вуха, обов’язково скажіть – це був звук (такий)…. Все вже минулося. ми в безпеці.
- Уявіть, що страх можна зменшити та покласти у сейф. Закрийте сейф на замок, перев’яжіть ланцюгом, мотузкою і відправте кудись на далеку планету або під землю, або океан.
Важливо пам’ятати:
Коли дитина каже, що їй страшно – найбільший її страх, що її не приймуть, висміють. Найдивніший страх ми сприймаємо як реальний, він є у реальності дитини. Тому ми допомагаємо дитині, не знецінюючи її почуття. Якщо ми їй скажемо — нічого страшного немає — вона не перестане боятися. Вона залишиться зі страхом наодинці.
Будь-яка складна ситуація може стати містком для близькості.
Алгоритм:
– Підтримка. Замість слів: Ти ж великий, тут нічого боятися (ці слова раціональні, звучать, як знецінювання), – Ти виглядаєш наляканим. Бачу, що тобі страшно.
– Близькість: Я з тобою (можна сказати словами, можна обійняти, взяти на руки, взяти за руку), — Чого ти боїшся? — Адже важливо, щоб дитина від загального «я боюся» перейшла до конкретного Я боюся темряви, Я боюсь, що на мене нападуть монстри, Я боюсь, що загублюсь.
Коли ми знаємо, що конкретно лякає дитину, ми можемо вибрати спосіб трансформації.
– Нормалізація: Знаєш, я боялася у твоєму віці та навіть зараз іноді боюсь. Зараз те, що відбувається, дійсно страшно. Я точно знаю, що ми впораємося. Ми можемо з тобою зробити.
– Трансформація: (конкретні дії та практики вище).
Ви могли побачити, що у всіх ідеях — дитина і дорослий — суб’єкт, відчуває свою силу і сам робить дію.Це — так звані «швидкі практики». Те, що можуть робити батьки, щоб зняти гострий стан. Трансформацією, глибокою роботою, мають займатися спеціалісти.